Діти

Як розмовляти з немовлям

Напевно, кожна молода мама (та й майбутня теж) чула, що з дитиною треба розмовляти. І навіть якщо дитина ще не почав вимовляти свої перші склади, це не привід не спілкуватися з немовлям. Так про що ж говорити з маленькою дитиною і як правильно це робити?

Страхи мам і немовлят

Молоді мами чули про те, що дитина дуже сприйнятлива до настрою близьких. Не треба лаятися при ньому, з’ясовувати стосунки. Малюк повинен бачити тільки усміхнену і щасливу маму.

Жінки бояться сказати зайвого, як би дитина не запам’ятав, і в майбутньому це не відбилося на його психіці. В результаті мами нерідко перебувають у страху:

  • як би нічого поганого не сказати;
  • не зробити неправильний вираз обличчя.

Звідси береться напруга, неприродність. А в кінцевому підсумку накопичується:

  • роздратування;
  • втома.

А ось це, якраз, і помітить маленька дитина. Він відчує, що з переживає мамою, готової розплакатися і дивно усміхненою щось не так.

Дитина розпізнає неприродність. І може подумати, що це на нього мама так реагує. З-за нього їй сумно і тривожно. А це вже негативно позначиться на настрої малюка, і скоріше всього, його самопочуття.

Не потрібно боятися проявляти емоції. Звичайно, не треба викладати дитині всі свої проблеми, скаржитися на життя і плакатися малюкові. Просто йому можна розповісти про те, що мама переживає і зараз у неї дійсно не дуже гарний настрій. Але провини малюка в цьому немає. Мама, як і раніше його любить, вона поруч і завжди буде піклуватися.

Про що поговорити

З малюком краще розмовляти невимушено. Якщо не зрозуміло, що розповісти дитині, можна просто проговорювати те, що мама зараз робить.

Наприклад:

  • Жінка одягає малюка на прогулянку і озвучує свої маніпуляції: «Зараз Машенька одягне шкарпетки, ось права ніжка, а от ліва» або «Які гарні у Феді штани. Вони сині, з червоними кишенями»;
  • Або мама миє посуд: «Ось Алисина тарілка, на ній намальований ведмедик», «А ось татова гуртка, вона велика й червона».

Пропозиції повинні бути досить простими. Інакше малюк просто не зрозуміє, про що мова. Тобто не треба вдаватися в подробиці, з чого зроблена тарілка, хто її купив і за яких обставин. Досить озвучувати основні характеристики, зрозумілі малюкові.

Таким чином дитина формується пасивний словниковий запас. І дитина обов’язково ним скористається, але трохи пізніше. Саме тому і рекомендують:

  • не перекручувати слова;
  • не сюсюкати цілодобово;
  • говорити чітко і ясно.

Не треба вводити малюка в оману. Адже після 2-3 місяців він вже почне копіювати батьків. Буде стежити за їх рухом губ, намагатися повторювати за мамою і татом відтворювати звуки. І це буде доставляти задоволення маленькій дитині.

З’являться голосні букви, слідом підуть приголосні і склади. Ось тут вже можна починати спілкуватися мовою крихти. Повторювати за ним те, що він сам вимовляє, немов залучаючи його в діалог. Адже корисніше всього саме розмовляти з дитиною, а не просто щось йому говорити без віддачі.

Звичайно, не потрібно говорити без угаву з ранку до вечора. Це і мамі важко, та і стомлює дитини. Йому теж, як будь-якій людині, іноді хочеться відпочити, побути в тиші.

Щоб поговорити з малюком, не обов’язково щось розповідати, переказувати, коментувати. Можна звернутися до книг, згадати пісні та віршики.

Немовлятам важливо не стільки сенс сказаного (проспіваного, прочитаного), скільки емоції батьків, інтонація, тембр голосу. І дитині зовсім байдуже, чи є в мами та в тата голос (та й слух). Малюкові просто приємно слухати промову, контактувати з близькими людьми.

Не треба змушувати себе говорити з дитиною, якщо не хочеться. Це зовсім не означає, що він не буде розвиватися і не дізнається про те, що мама його любить.

Не варто нічого робити через силу. Таке спілкування не принесе задоволення нікому. Можна розповісти про свої почуття, обіймаючи дитину, ніжно похитуючи його й цілуючи. Можна будувати пики, показувати язика, злегка лоскотати його ніжки-ручки, дбайливо погладжувати.

Дитина буде радий будь-якій можливості взаємодіяти з мамою і татом. Звичайно, йому не сподобається цілий день лежати в ліжку і бачити маму тільки тоді, коли настав час перекусити або змінити підгузник.

Потрібно спробувати знайти свій спосіб спілкування з дитиною.

Можливо, мама буде просто наспівувати щось собі під ніс і навіть вигадав власну мелодію. Чи згадає казки з дитинства та сама придумає для них продовження. А можливо просто почне розповідати дитині про те, ось що грала, коли була маленькою.

Головне, щоб жінці подобалося спілкування. І тоді дитина обов’язково відгукнеться.

Буде ворушити ніжками і ручками, широко розкривати очі, а потім почне щось белькотіти і лепетати. Спілкування повинно бути природним і справжнім. Якщо жінка як робот просто перераховує все, що бачить навколо, не дивлячись на дитину і навіть сама не розуміючи, що говорить, немовля навряд чи це сподобається.